Історія розвитку
та перспективи швейного машинобудування в Україні.
Класифікація швейних
машин. Підприємства та фірми-виробники швейного обладнання
Історія виникнення і розвитку швейних
машин. Перший невдалий проект швейної машини пропонував в кінці XV ст. Леонардо да
Вінчі. Наступні спроби винайти швейну машину відносяться до другої половини XVIII ст. "У
1755 р. німець К.Вейзенталь отримав патент на швейну машину, що копіює творення
стібка вручну (машина однониткового ланцюгового стібка). У1790 р. англієць Т.Сент
винайшов швейну машину для пошиття взуття. Машина була з ручним приводом, також
вручну під голкою переміщувались і заготівки взуття. Більш досконалу машину однониткового
ланцюгового стібка у 1828 р. створив француз Б.Тімоньє. Всі ці машини не
отримали широкого практичного застосування. І тільки в 1834 р. американець У.
Хант винайшов голку з вушком на гострому кінці і човниковий пристрій.
У1844-1845 р.р. американець Е.Хоу
винайшов першу швейну машину човникового стібка, вона була дуже недосконалою.
В 1850-1851 р.р. зусиллями американців
А.Вільсона, І.Зінгера швейна машина практично була доведена до досконалості,
голка рухалась вертикально, а тканина притискалась лапкою, розміщувалась на
горизонтальній платформі. Переривчастий рух тканини спочатку здійснювався
зубчастим колесом, потім - зубчастою рейкою.
В цей період
американці Гробер і Бекер винайшли швейну машину двониткового ланцюгового
стібка.
В1858 р. їх співвітчизник Д. Джибс вперше винайшов
обертаючий петельник.
В Росії свого виробництва швейних машин
не було, їх привозили з Америки і Німеччини. У м. Подольську в 1900 р.
американська фірма «Зінгер» організувала майстерню, в якій машини складали з
деталей, що привозились із-за кордону і випускали 600 тис. машин в рік.
Тільки після 1917 р. в Росії почали
створювати заводи швейного обладнання. Шляхи вдосконалення швейного
машинобудування беруть початок з 30-х р. і дотепер. На початковому етапі
вітчизняні машинобудівні заводи випускали для швейної промисловості
універсальні швейні машини, для пошиття різних видів виробів незалежно від
товщини і властивостей тканини.
Сучасний етап швейної промисловості
характеризується створенням автоматизованих машин, машин-напівавтоматів і
агрегатів.
Класифікація швейних машин. Все основне й
технологічне обладнання швейного виробництва поділяють на чотири групи:
-
обладнання підготовчо-розкрійного
виробництва;
-
швейне технологічне обладнання;
-
обладнання волого-теплової обробки
напівфабрикатів і виробів;
-
конвеєрні пристрої і механізми.
Розрізняють три типи класифікацій
швейних машин: технологічну, конструкторську і заводську. За характером
переплетення ниток у строчці швейне обладнання поділяють на машини човникового
й ланцюгового стібка.
Технологічна класифікація швейних машин поділяється на
такі групи:
-
прямострочні машини човникового стібка;
-
прямострочні машини однониткового
ланцюгового стібка;
-
прямострочні машини багатониткового
ланцюгового стібка;
-
машини для зигзагоподібної строчки
човникового стібка;
-
машини з обметувальними стібками;
-
машини для потайного підшивного стібка;
-
напівавтомати для пришивання фурнітури,
операційних талонів;
-
напівавтомати для збирання й обробки
окремих деталей одягу;
-
напівавтомати для виготовлення петель,
виконання закріпок і коротких швів.
В основу конструкторської класифікації
закладені особливості конструкції, які характеризують даний тип машини
(призначення і продуктивність машини, частота обертання головного вала, типи і
номери голок, завод-виготовлювач і т. ін.).
Відповідно до заводської класифікації,
всі машини діляться на класи та варіанти. Заводи-виготовлювачі встановлюють
свій відповідний клас. Так, Подольський механічний завод (ПМЗ) присвоює кожному
класу певний порядковий номер: 26, 27, 95. При виготовленні варіантів уже
існуючих машин до номера добавляють цифру або літеру алфавіту: 51-Аклас, 302-1
клас.
Іноземні фірми застосовують цифрові і
рідше буквені позначки класифікації, так МО-816 кл. фірми «Джукі» (Японія) або
8332/3055 кл. об'єднання «Текстима» Німеччина. Позначення промислових іноземних
швейних машин несе певну технічну інформацію, кожна фірма має свою індексацію і
кодування.