Так вже склалось історично, що коли ми говоримо про організацію навчання, то міркуємо як провести урок (хоча є й інші форми навчання як то лекція, лабораторна робота, диспут, тощо).

         В середині XVII ст. чеський педагог Я. А. Коменський вперше, по суті, на основі попередніх наробок учителів-практиків здійснив наукове обґрунтування сутності уроку. З того часу урок зайняв провідне місце в освітній системі більшості країн світу. Я. А. Коменський обґрунтував класно-урочну систему шкільного навчання і урок як форму його організації. Він поділяв урок на три частини: початок — відновлення в пам'яті учнів вивченого матеріалу, опитування і налаштування уваги; продовження — показ, сприймання, роз'яснення нового; закінчення — вправа, оволодіння, використання.

Видатний український педагог В. О. Сухомлинський з позицій багаторічної педагогічної діяльності в загальноосвітній школі писав: «На уроці дуже важливий особистий приклад педагога».

          Що ж змінилось? Згадаємо типи уроків

• урок вивчення нового матеріалу
• урок закріплення
• урок комплексного застосування знань
• урок повторення або узагальнення знань
• контрольний урок
• комбінований

Кожен тип уроку має свою структуру, тобто етапи побудови уроку, їх послідовність, взаємозв'язки між ними. Характер елементів структури визначається завданнями, які слід постійно вирішувати на уроках певного типу, щоб найбільш оптимальним шляхом досягти тієї чи іншої дидактичної, розвивальної та виховної мети уроку.
Найбільш поширеною є така послідовність уроку:
1. Організаційний момент.

2. Актуалізація опорних знань (перевірка домашнього завдання , а якщо це вивчення нової теми, то актуалізація знань учнів з даної теми, щоб дати нові знання).

3. Підготовка учня до сприйняття нового матеріалу (формулювання мети і завдань уроку, постановка навчальної проблеми, мотивація  навчальної діяльності). На останньому засіданні методичного об’єднання вчителів технології було рекомендовано використовувати слово мотивування, замість мотивація. Я дослідила ці два поняття. Отже мотивація - це спонукання до дії; динамічний процес фізіологічного та психологічного плану, керуючий поведінкою людини, який визначає її організованість, активність і стійкість; здатність людини діяльно задовольняти свої потреби. Мотивування – це процес впливу на людину з метою спонукання її до визначених дій шляхом пробудження в неї певних мотивів. Великої різниці я не знайшла в поняттях, вони не виключають одне одного, а навпаки доповнюють . Та я вважаю, що урок буде вважатись таким, що досяг мети, якщо ми на початку добре проведемо цей етап уроку, тому я вважаю за доцільним зупинитись на дидактичних характеристиках внутрішніх мотиваційних технологій навчання.

4. Засвоєння нових знань і способів дій.  Це може бути лекція, евристична бесіда, постановка проблемного питання тощо

5. Закріплення нових знань і способів дій. Форм і методів існує безліч-робота у дошки, в групах, в парах, кросворди і т.ін.

6. Підсумки уроку. Рефлексія. Пригадаємо: учні згадують початок уроку і переконуються, що мета уроку досягнута, що вони не марно провели час.

7. Повідомлення домашнього завдання.

    Та який би тип  уроку  ми не взяли він перш за все повинен бути ефективним.

Пам’ятка

З чого починається ефективний урок

Іващенко Ганна Вікторівна

• На помилках вчаться. Помилки навіть потрібні для навчального процесу. Діти не повинні боятися припуститися помилки.

• Давайте дітям максимально виявити свою ініціативу. Вчіть учнів самостійно думати і працювати.

• Творче ставлення до роботи й навчання — запорука ефективного уроку.

• Не у всіх дітей вистачає терпіння та наполегливості поступово переходити від простого до складного. Не давайте учням зневіритись у своїх силах.

• Якщо ваш голос виказує роздратування, розчарування та зневіру, діти запам’ятають саме ці емоції, а не мудрість, яку ви намагалися до них донести.

• Кожен учень по-своєму сприймає матеріал. Зважайте на це.

• Найкращий той діалог, у процесі якого діти відгукуються не на слова, а на думки.

• Добрій пам’яті передує пильна увага.

• Думки учня набагато продуктивніші за думки вчителя.

• Чогось навчитися можна тільки практикою.

• Повторювати вивчений матеріал потрібно з інтервалами. Так економніше та ефективніше.

• Створюйте проблемні ситуації на уроках. Там, де немає вибору, немає мислення.

• Якщо дитина дивується — вона починає мислити. Нові ідеї —- продукт творчої уяви.

• Зацікавленість — найдужча мотивація до навчання.

• Учіть дітей робити нотатки.

• Запам’ятовування матеріалу часто-густо залежить від його викладу. Про рівень учителя можна зробити висновок із того, як він уміє висловлюватися.

• Є два основні мотиви, які формують поведінку людини: отримати винагороду й уникнути покарання. Застосовуйте ці мотиви на уроках.

• Якщо вчитель стоїть, він більше привертає до себе увагу дітей.

• Плануйте дискусії, диспути на уроці. Це посилює увагу дітей.

• Учитель не повинен говорити без упину. Діти не встигають за його думками.

• Про те, наскільки цікавим є зміст уроку, робіть висновок не зі свого погляду, а з погляду учнів. Особливо ретельно готуйте початок уроку. Часто саме від нього залежить успіх усього заняття.

       Сучасний урок – це твір мистецтва, де педагог уміло використовує всі можливості для розвитку особистості учня, його активного розумового зростання, глибокого й осмисленого засвоєння знань, формування його моральних основ. Учителі формують в учнів глибокі мотиви навчання, створюючи для цього відповідні умови на уроках.  І це можливо тільки завдяки творчості вчителя. Ми режисери свого уроку,  й виконавці  головних  ролей. Тому нам потрібно вдосконалюватись. Недаремно ж ще К. Ушинський писав: «Учитель живе доти, доки вчиться, щойно він перестає вчитись, у ньому помирає вчитель».