Особливості чоловічої, жіночої та дитячої фігури. Канони та модулі в побудові фігури

Серед засобів композиції одягу важливу роль відводять пропорціям, за допомогою яких художники у моделюванні одягу досягають цілісності його форми.

Пропорціями називають розмірне співвідношення частин костюма між собою і в цілому зі статурою людини. Щоб знайти правильну пропорцію між частинами моделі, треба визначити, який поділ цілого на більшу і меншу частини припустимий, щоб при цьому більша частина не здавалась занадто великою, а менша - занадто малою. Важливими відправними точками для знаходження певних пропорцій в одязі є довжина виробу і розміщення лінії талії. Знаючи цю закономірність, художник у пошуку пропорцій моделі передусім орієнтується на фігуру людини.

Пропорційність фігури людини залежить не тільки від правильно вибраних пропорцій одягу, а й від зачіски, величини головного убору, висоти каблука взуття тощо. Усе це повинен враховувати художник під час розробки моделей одягу.

В порівнянні зображення чоловічої і жіночої фігури, можна переконатися, що жіноче тіло за своїми пропорціям відрізняється від чоловічого. Жіноча фігура характеризується меншим зростом, більш

короткими верхніми і нижніми кінцівками, широким тазом, тонкою талією і вузькими плечима. Таким чином, відношення частин жіночої і чоловічої фігури підпорядковується різним канонам.

В людей різного віку і статі пропорції суттєво відрізняються. У дітей відносно великий розмір голови: вона становить1/4 частину загальної довжини тіла. У дорослих це співвідношення дорівнює 1/7-1/8. Обхват голови дитини рівний обхвату грудей. У дорослих обхват голови в два рази менший обхвату грудей.

Серед дорослих чоловіків та жінок розрізняють людей з відносно коротким тулубом і довгими кінцівками (доліхоморфний тип пропорції) і людей з відносно довгим тулубом і короткими кінцівками (брахіморфний тип пропорції); людей середнього типу, які займають проміжний, середній варіант між брахіморфним і доліхоморфним типами (мезоморфний тип пропорції). Пропорції тіла жінки відрізняються від пропорції тіла чоловіка відносно широкими стегнами і вузькими плечима.

Будова тіла - це індивідуальні особливості фігури людини, пов'язані зі ступенем розвитку м'язів і жирових відкладень.

У чоловіків розрізняють таку будову тіла: грудний тип, мускульний тип, брюшний тип.

У жінок менше розвинуті м'язи і більш нерівномірно розподілені жирові відкладення. Жіноча будова тіла поділяється на рівномірний і нерівномірний розподіл жирових відкладень по всьому тілі.

Фігура хлопчиків і дівчаток ясельного і дошкільного віку не має великих розбіжностей в будові тіла: характерно випуклий живіт, лінія талії не підкреслена. Починаючи з 7-річного віку з'являються відмінності між хлопчиком і дівчинкою.

Будь-яку модель одягу конструюють за певними заданими розмірами, зростом, повнотою. При індивідуальному пошитті велику увагу приділяють особливостям постави.

У конструюванні жіночого одягу, у тому числі легкої сукні, як умовне позначення прийнято конструктивні пояси:

•  головний - визначає розмір головних уборів;

. шийний - визначає положення горловини на кресленні конструкції; враховують при конструюванні комірів і вирізів;

•    плечовий - визначає загальну ширину одягу в плечах;

•    грудний - визначає ширину виробу і членування одягу (спинки і переду) по горизонталі в цій частині фігури;

.   талієвий — визначає ширину виробу по лінії талії; є основним при конструюванні і моделюванні

поясних виробів; .   тазовий - визначає обхват, ширину й членування одягу на цьому рівні фігури; .   пояс стегон — визначає ширину виробу на цьому рівні фігури;

•  колінний - враховують при визначенні довжини виробу;

.   гомілковий - враховують при визначенні ширини низу виробу;

•  передплічний  - визначає ширину рукава в області плеча;

•  пояс зап'ястя - враховують при визначенні ширини рукава (манжета) в області зап' ястка;
.   ліктьовий - враховують при визначенні ширини рукава в області ліктя.

Щоб правильно змоделювати одяг, потрібно знати співвідношення між частинами тіла людини та її зростом: голова - 13 %; шия - 3 %; тулуб - 33 %; рука - 44 %; нога - 51 %; плечі (ширина) - 21 %; таз (ширина) - 21 %.

Вивчення пропорції фігури використовується для створення канонів (закономірностей зображення людини). Найраціональніше членування фігури називають каноном. Канон виявляє залежність розмірів окремих частин тіла людини від умовної постійної величини модуля.

Розробляючи ескізи одягу, за одиницю вимірювання беруть модуль - довжину голови від тім'я до підборіддя (20...22 см), яка відкладається по висоті всієї фігури вісім разів.

Прагнення художників до створення канонів відображається у створенні найбільш красивого образу людини, в якій всі частини фігури знаходились би в гармонії один з одним.

Основним фактором, що визначає поставу, вважають передусім форму вигинів хребта і тулуба. Залежно від нахилу тулуба можна виділити три основних типи постави дитячої фігури:

• кіфотичний - сутула фігура; характеризується положенням корпусу з нахилом вперед, при цьому
вигин у талії зменшений, ширина спини трохи більша, ніж грудей; довжина спини до лінії талії
збільшена, а переду до лінії талії вкорочена;

.  рівноважний - нормальна, або умовно-типова фігура, що характеризується прямою поставою; .   лордотичний - перегиниста фігура; характеризується деяким відхиленням корпусу назад, від чого вигин у талії збільшений, ширина грудей збільшена, а спини зменшена, спина без виступу лопаток, випрямлена; довжина спини до лінії талії вкорочена, а довжина переду до лінії талії збільшена. Тип постави фігури людини визначають за положенням корпусу (Пк) і проекційною висотою плеча (Вп).

Положення корпуса людей з поставою різних типів нестале. Відхилення коливаються в межах 4.. .8 см. Проекційна висота плеча залежить від кута нахилу плечового схилу і коливається від 4,7 до 7,7 см; зі збільшенням розміру й повноти фігури Вп зменшується.