Види комірів, технологія
їх обробки
Коміри легкого жіночого одягу бувають
таких видів: стійки (коміри до сукні із застібкою доверху); відкладні коміри зі
стійкою; коміри до сукні з відкритою горловиною (піджачного типу, шаль, апаш)
коміри плосколежачі. Крім того, коміри можуть бути одинарними та подвійними.
Технологія обробки комірів різних видів
неоднакова. Технологія обробки комірів, які найчастіше застосовуються в жіночих
і дитячих сукнях:
. Відкладний
подвійний комір. Верхню і нижню частини коміра, якщо вони
несуцільнокроєні, складають лицьовими боками всередину, зрізи вирівнюють і
зшивають. Ширина шва 0,5...0,7 см. Після зшивання шви розпрасовують. Верхній
комір складають з нижнім лицьовими боками всередину, зрізи вирівнюють і
обшивають по кінцях і відльоту. Ширина шва 0,5...0,6 см.
Шов у ріжках підрізують, залишаючи його завширшки 0,2.. .0,3 см. Вивертають
комір на лицьовий бік, вирівнюють ріжки і припрасовують.
Краї відкладного коміра можуть бути
фігурними, тоді після їх обшивання шви на ввігнутих ділянках надсікають, не
дорізуючи до строчок на 0,1.. .0,2 см. Потім фігурні краї вирівнюють і комір
відпрасовують. Перевіряють його за допомогою контрольного лекала. Іноді по
краях і відльоту коміра прокладають оздоблювальну строчку (відповідно до фасону
моделі).
Якщо комір обробляють з прокладкою, то
її розміщують на нижньому комірі до з'єднання його з коміром так, щоб вона була
на відстані 0,5...0,7 см від усіх країв. Прокладку з однобічним клейовим
покриттям прикріплюють за допомогою праски або преса. Прокладку без клейового
покриття пришивають до нижнього коміра або обшивають з усіх боків на 0,4...0,5
см від краю. Потім верхній комір складають з нижнім коміром лицьовими боками
всередину. На ріжках верхнього коміра роблять легку посадку, обшивають кінці і
відліт коміра з боку нижнього коміра.
• З'єднування відкладного подвійного коміра
з горловиною. З'єднують комір з горловиною кількома
способами, залежно від властивостей тканини та фасону моделі. У виробах з
вилогами комір з'єднують з
горловиною разом з підбортами до плечових швів. Комір розміщують по горловині
лицьовим боком
всередину, верхнім коміром угору, зрізи вирівнюють, підборт відгинають на
комір, верхній кінець підборта
підгинають на 0,7...1 см і вшивають комір разом з підбортами у плечові шви.
Ширина шва 0,7...0,8 см.
Припуск на шов верхнього коміра надсікають над плечовими швами. Верхній комір
відгинають і далі по
спинці вшивають тільки нижній комір. Перевіряють правильність вшивання коміра в
горловину. Шов
вшивання розправляють, від уступу борта до плечових швів його вирівнюють між
підбортом і коміром, а по
горловині спинки спрямовують у бік коміра. Підборти вивертають і розправляють
їх.
Зріз верхнього коміра по спинці
підгинають на 0,8... 1 см всередину і підшивають потайними стібками на
спеціальній машині або застрочують на 0,1...0,2 см від підігнутого краю так,
щоб строчки вшивання нижнього коміра не було видно. Комір у готовому вигляді
відпрасовують.
• Відкладний одинарний комір. Одинарні
коміри по кінцях і відльоту обробляють швом у підгин,
користуючись спеціальним пристроєм швейної машини, обкантувальним швом із
закритими зрізами,
тасьмою або мереживом.
Одинарний комір з'єднують з горловиною
найчастіше за допомогою обшивки або бейки, подвійним, запошивним або
зигзагоподібним швом, користуючись спеціальною швейною машиною. При з'єднуванні
коміра з горловиною за допомогою обшивки комір накладають на горловину виробу виворотом
униз, а з лицьового боку коміра накладають обшивку, зрізи вирівнюють і вшивають
швом завширшки 0,7.. .0,8 см. Внутрішній край обшивки підгинають на 0,5...0,7см
від краю й закріплюють строчкою на 0,1... 0,2 см від підігнутого краю або
обметують на спеціальній машині до пришивання.
• Комір-стійка. Комір-стійку викроюють з
однієї-двох частин. Частини коміра складають лицьовими
боками всередину, зшивають, обшивають комір швом завширшки 0,5...0,7 см по
кінцях і відльоту. Шов
на ріжках підрізують і вивертають комір на лицьовий бік. Припрасовують його,
створюючи кант завширшки
0,2...0,3 см з верхньої частини стійки.
Іноді комір-стійку обробляють з
клейовою прокладкою. Прокладку розміщують з внутрішньої частини стійки на
0,5...0,7 см від кінців і відльоту коміра. Приклеюють прокладку праскою або на
пресі. Якщо прокладка без клейового покриття, то її пришивають з внутрішньої
частини стійки на 0,5.. .0,7 см від краю відльоту коміра або посередині.
Якщо комір-стійка суцільнокроєний, то
під час обробки обшивають тільки кінці коміра, шов на ріжках підрізують,
залишаючи його завширшки 0,2.. .0,3 см. Комір вивертають на лицьовий бік і
припрасовують так само, як описано при обробці коміра, що складається з двох
частин.
У виробах із тонких тканин комір-стійка
іноді має кінці, що зав'язуються. У цьому випадку спочатку обробляють кінці до
надсічок, які визначають шов вшивання коміра в горловину. Обробка кінців, що
зав'язуються, аналогічна обробці пояса.
З'єднання коміра-стійки з горловиною.
Внутрішню частину стійки складають з виворітним боком горловини, зрізи
вирівнюють і вшивають комір у горловину швом завширшки 0,7...0,8 см. Шов
розправляють або запрасовують у напрямі
коміра. Зріз верхньої частини коміра підгинають на 0,7.. .0,8 см і настрочують
з лицьового боку так, щоб закрити строчку вшивання стійки. Готовий комір
відпрасовують. Іноді спочатку вшивають верхню частину стійки з лицьового боку
швом завширшки 0,7... 0,8 см, шов розправляють всередину коміра, а внутрішній
зріз підгинають і прикріплюють строчкою з лицьового боку, розміщуючи її по шву
пришивання стійки.